Великодні традиції роду і народу



Коли у призначений час я завітала до заступника директора з виховної роботи Житомирського кооперативного коледжу бізнесу і права Людмили Володимирівни Лабушевої, у її кабінеті йшло жваве обговорення сценарію передвеликодного засідання клубу "Господарочка", назва якого говорить сама за себе. 

На столі лежали численні рецепти Пасок, куплені бутафорні крашанки і писанки та ескізи у кольорових зображеннях для виготовлення власних, відповідних святу шедеврів, з урахуванням нашого поліського колориту.

- Як майбутні господині, берегині сімейного затишку та кращих традицій і звичаїв свого роду і народу, наші студентки, учасниці клубу, обожнюють свято Великдня і залюбки беруть участь у підготовці і проведенні усіх заходів, які йому передують – першою почала розмову Людмила Володимирівна. – Цього разу устами самих учасників засідання клубу розповімо присутнім про те звідкіля пішли назви свята Великдень і Паска, що означає Вербна та Квітна неділя, чистий четвер, страсна п’ятниця, що має містити Великодній кошик для освячення…

Найголовнішими атрибутами Великоднього святкового столу є, зрозуміло, Паска і крашанки  та писанки. Оскільки паски є різновидами кондитерських виробів, то цій майстерності у коледжі вчаться на професійній основі.

Викладач технологічних дисциплін Валентина Григорівна Коробко розповідає:
- Напередодні свята, традиційно, майбутні наші кондитери випікають паски за власними рецептами та рецептами своїй бабусь. Готові вироби виставляємо у холі коледжу для оцінки та дегустації. Визначаються кращі як за зовнішнім виглядом так і за смаковими якостями. Рецепти пасок-переможниць, які досі трималися у секреті, роздаються усім бажаючим.

- А щодо писанок, то ними взагалі студенти обдаровують і викладачів, і друзів по навчанню, - з особливим піднесенням повідала лаборант коледжу, керівник гуртка "Писанкарство" Валентина Миколаївна Павлюк. – Писанка – це вид мистецтва, а писанкарство – це ціла наука, яка набула останнім часом поширення в усій нашій країні в цілому і у кожній родині, кожній оселі зокрема. Студенти з таким захопленням, з таким ентузіазмом беруться за цю, далеко не просту, але надзвичайно цікаву справу, що досить часто у їхніх руках, завдяки творчому горінню, з'являється диво, яке змушує вірити у магію. Писанка, виготовлена з дотриманням усіх норм і правил технології, може слугувати вам, захищаючи від усього лихого і недоброго, хочеться у це вірити, кілька років. Хто не хотів би мати такий Великодній сувенір?

Як готуються до свята у стінах навчального закладу – зрозуміло. А яким воно буде у рідних домівках? – цікавлюся у майбутніх технологів харчової промисловості.




Марина Сергійко:    Паски традиційно буде пекти моя бабуся за рецептом      своєї бабусі. Нічого смачнішого у своєму житті я не їла. Хоч мій, Любарський район, більше славиться м'ясними виробами, однак жіночі руки, серце і душа творять чудеса і з борошна, молока, яєць, масла, родзинок.
Тетяна Цибик:     Я з Черняхівського району. У нашій сім'ї, як правило, паски купуються, а ось виготовленню писанок віддаємося сповна. Це вже своєрідний ритуал. Виготовляємо писанки-дряпанки, писанки-мальованки, різнокольорові крашанки. Взагалі вважаю Великодне свято найбільшим, найкращим і найзначимішим, бо ж це свято Воскресіння Сина Божого – Ісуса Христа.



Зоя Цвєтаєва.
Фото автора.