Коледж

Житомирський коледж

Ринки

Ринки

Громадське харчування

Громадське харчування.

Торгівля

Торгівля

Виробництво

Виробництво

Вітаємо Вас на сайті Спілки споживчих товариств Житомирської обласної

Тут Ви знайдете основну інформацію про нас та нашу діяльність.
Сьогодні товариство включає 892 роздрібних торгових підприємства та 388 підприємств ресторанного господарства, 3 торгові бази, 2 заготівельно-збутові бази та 20 переробних підприємств і цехів. У системі діє кооперативний коледж бізнесу і права, який здійснює підготовку кадрів для підприємств і організацій споживчої кооперації області.

Будемо вдячні за цікаві пропозиції щодо подальшого покращення роботи наших підприємств, їх продукції, сервісу.

В центрі уваги – людина праці


Одним із головних питань порядку денного другого Пленуму обкому профспілки працівників споживчої кооперації області було "Про роботу адміністрації і профспілкового комітету підприємства облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок" щодо забезпечення соціально-економічного захисту працівників, створення для них здорових і безпечних умов праці".

Вступним словом зібрання відкрив  голова обкому галузевої профспілки, перший заступник голови правління Споживспілки Василь Володимирович Баранівський.

Член обкому та Президії обкому профспілки, голова комітету профспілки підприємства Олена Деркач, інформуючи присутніх з приводу обговорюваного питання зазначила, що впродовж останніх років підприємство постійно нарощує обсяги господарсько-фінансової діяльності, забезпечує прибуткову роботу, залучає власні обігові кошти в інвестиції і розвиток матеріально-технічної бази та забезпечення соціально-економічного захисту своїх працівників, у чому неабиякі заслуги плідної співпраці адміністрації із профспілковою організацією.
- За минулий рік обсяг реалізованих послуг зріс на 16% у порівнянні з попереднім роком, а уже за перше півріччя нинішнього – цей показник склав 34%, - наголосила Олена Миколаївна. – На ринку облаштовано 1589 торговельних місць, 1110 з них – це кіоски та намети, 250 – у м'ясному павільйоні, 45 – у молочному, 10 – у павільйоні для продажу живої риби, 144 – під модулем "Кисловодськ" для сільгоспвиробників. На виконання Програми розвитку матеріально-технічної бази кооперативних ринків, за 2010-2017 роки підприємством інвестовано 14 млн. грн. власних коштів, що дало можливість провести реконструкцію і ремонти діючих об’єктів, побудувати нові, благоустроїти територію ринку. І ці роботи продовжуються.
З метою дотримання стандартів фірмового стилю в оформленні ринків споживчої кооперації, згідно Постанови правління Укркоопспілки, проведена заміна вивісок і знаків відповідно затвердженого брендбуку.
- Поруч із черговими виробничими питаннями адміністрацією спільно із профспілковим комітетом вирішуються і не менш важливі – це турбота про людей, котрі сприяють прибутковій діяльності підприємства, забезпечення їх соціально-економічного захисту, створення для них здорових і безпечних умов праці, – вела далі Олена Деркач. – Ми ніколи не забуваємо просту істину – "Ніщо так легко не дається і так високо не цінується як увага до людини праці, до її проблем". Ці слова є свого роду лейтмотивом нашого колективного договору, в наслідок чого із 24 зобов'язань, прописаних у ньому і спрямованих безпосередньо на соціальний захист працівників, 22 виконуються повністю, а два – частково. У минулому році на матеріальну допомогу працюючим було спрямовано півмільйона гривень. При важких захворюваннях та на проведення операцій виділяємо по 5 тис. грн., при народженні дитини, на поховання рідних – по 3 тис., на оздоровлення під час відпустки – 50% від посадового окладу. Надаємо допомогу нашим пенсіонерам до Дня людей поважного віку, річниці аварії на ЧАЕС, до відзначення особистих ювілейних дат тощо. Окремим категоріям працівників, приміром, з ненормованим робочим днем, надаються додаткові оплачувані відпустки тривалістю 7 днів, по одному дню - при святкуванні ювілейних дат і народженні дитини (батькові), по три дні – за членство у добровільній пожежній дружині і при смерті рідних. Раз на рік працівнику на господарські потреби безкоштовно надається автотранспорт на відстань до 150 км. Цьогоріч цією послугою скористалися 12 осіб.
Важливою ділянкою роботи залишається у нас питання охорони праці. Для поліпшення умов та безпеки праці лише у минулому році було виділено понад півмільйона гривень, або 4730 грн. на одного працюючого. Згідно Норм працівники забезпечуються спеціальним одягом і спеціальним взуттям, медичними аптечками, миючими засобами, облаштованими санітарно-побутовими приміщеннями. За рахунок підприємства щороку проводиться медичний огляд працюючих.

Не обділяємо увагою і наших дітей. Щороку, бажаючим оздоровитись у місцевих таборах, надаємо безоплатні путівки, або ж із частковою доплатою. Разом із молодіжним осередком підприємства шефствуємо над Бердичівською спецшколою-інтернатом для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Для надання благодійної допомоги цим дітям закуповуємо взуття, одяг, канцтовари, фрукти, солодощі.

А напередодні 2018 року, з новорічними подарунками "наш десант" на чолі із заступником директора Юрієм Прудніковим висадився у місті Слов'янськ, що на Донеччині, у розташуванні Житомирської 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. Ми прагнули подарувати нашим захисникам справжнє Новорічне свято. І нам це вдалося. Приємно, що у всіх благодійних справах беруть участь і приватні підприємці, які орендують робочі місця на нашому ринку. То ж воістину вірно підмічено: чужої біди не буває.

Не забуваємо ми і наших непрацюючих уже ветеранів. Їх у нас 26. До Дня 8-го Березня, Дня кооперації та інших державних свят ми даруємо їм квіти із святковими конвертами. Цього року ми започаткували адресну допомогу нашим важкохворим пенсіонерам у розмірі по 3 тис. грн..
Щодо культурно-масової роботи – то це білети в театр, на концерти популярних артистів, новорічні подарунки і запрошення на ялинку, на що за минулий рік у нас пішло 50 тис. грн.
І це ще далеко не все із того, що зробила і робить наша профспілка завдяки партнерським відносинам, спільній праці та взаєморозумінню з адміністрацією ринку і особисто з директором Василем Павловичем Третяком, котрого заслужено нагороджено почесним Знаком федерації профспілок України "За розвиток соціального партнерства", а ринок наш є багаторазовим переможцем Всеукраїнського конкурсу "Кращий ринок споживчої кооперації" у своїй номінації. До речі, ми посіли перше місце у відповідному огляді-конкурсі і за результатами 2017 року.

Своїми думками з приводу почутого поділилися член обкому та президії обкому галузевої профспілки, заступник голови правління, начальник управління бухгалтерського обліку та звітності, головний бухгалтер Споживспілки Людмила Петрівна Паскалова та головний інженер з інвестицій та охорони праці управління комерційної діяльності та маркетингу Споживспілки Віктор Миколайович Кайданович.

А член обкому та президії обкому галузевої профспілки, директор підприємства облспоживспілки "Бердичівський міський кооперативний ринок" Микола Васильович Адамчук сказав: "Я радий за своїх колег-житомирян, радий тим, що у нас є у кого доучуватися, з кого брати приклад, на кого рівнятися і чий досвід роботи запозичувати і запроваджувати у себе".
На завершення Пленум розглянув кілька організаційних питань, після чого відбувся семінар-навчання, на якому перед учасниками зібрання виступили завідувачка організаційним відділом федерації профспілок області Тетяна Миколаївна Ільченко, котра розповіла про роль профспілок у захисті прав працівників та спеціаліст Пенсійного фонду Мирослава Миколаївна Гащенко, котра відповіла на всі запитання присутніх, які стосувалися в основному пенсійного законодавства.




Я хочу, щоб у нашому житті було побільше свят

Своє нинішнє професійне свято заступник директора підприємства облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок" Юрій Володимирович Прудніков зустрічає з вагомими здобутками та успіхами у праці, а також у громадській і науковій роботі, маючи почесну трудову відзнаку "Знак пошани" Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств (Укркоопспілки), захистивши дисертацію кандидата економічних наук та одержавши нагрудний знак федерації профспілок України "Профспілкова звитяга".

Напередодні свята наш громадський кореспондент Зоя Цвєтаєва зустрілася з Юрієм Володимировичем і мала з ним розмову.

- У нашій системі, напевне, не так багато працює кандидатів наук, якщо вони взагалі є. Тим приємніше, Юрію Володимировичу, буде познайомитися  з вами читачам нашої газети, а для мене, це ще й почесна і відповідальна місія. Отож, почнемо, як мовиться, із самого початку.
- Народився я у Житомирі. З дитинства, як і всі мої ровесники, мріяв то про небо, то про море, а найбільше про далекі дороги, бо ще зовсім малим батько клав мої рученята на кермо свого автомобіля, працюючи водієм, а пізніше, я частенько свого вихідного дня був його постійним пасажиром, а в старших класах, кілометр-два, якщо не було стовпів (сміється) то й напарником по всій Україні .Це було мені заохоченням за добре навчання у школі.

- Побутує думка, що, хто добре вчиться у школі, той потім буде вчитися все життя.
- Щодо мене, то так воно і є. (усміхається.) Після школи, щоб здійснити свою мрію, я вступив до профтехучилища, де одержав спеціальність автослюсаря і водія категорій «В» і «С». Після строкової військової служби, навчання у Київському інституті внутрішніх справ поєднував зі службою у правоохоронних органах, де дослужився до начальника відділення по боротьбі з економічною злочинністю, закінчивши водночас магістратуру у Київському національному університеті внутрішніх справ. Я багато читав праць із правознавства. Як юриста, і водночас молодого, амбітного максималіста, мені не давали спокою такі питання, як приміром, чому за кордоном у тих "копів", на дільницях яких менше злочинів, більша заробітна плата, а у нас навпаки? А якщо злочинів немає – то що, самим їх організовувати? Та, зрозумівши, що стіна наших законів набагато міцніша мого лоба, я, зробивши крутий поворот.

- Зупинилися у споживчій кооперації?
- Саме так. Рівно двадцять років тому мені запропонували посаду юрисконсульта на підприємстві облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок". А у 2010 – призначили заступником директора. Розуміючи, що нова посада є посадою господарника і вимагає глибоких знань економіста, я закінчив вищий навчальний заклад Укркоопспілки Полтавський університет економіки і торгівлі за спеціальністю "Економіка підприємства". А оскільки наше підприємство має свої особливості і відмінності від інших, почав глибше вивчати специфіку роботи кооперативних ринків. З цією метою побував майже у всіх своїх колег-риночників. Найбільше і найприємніше вразили ринки у містах Суми, Львів, Миколаїв, Херсон. Та й буваючи за рубежем, передусім відвідував ринки. Багато чого у них запозичив, але на такий розмах нам у Житомирі не дозволяє площа, бо ж ринок у центрі міста не розшириш за рахунок його вулиць. Однак прочитане, побачене, почуте і уже набутий власний досвід, дали можливість накопичити чималий багаж знань. І щоб все це не було марною справою, вирішив поділитися ним з кооператорами і не тільки. Слово за словом, факт за фактом і за кілька років з'явилася наукова праця "Формування та функціонування локальних ринків сільськогосподарської продукції". Вона і стала моєю дисертацією, захист якої дав мені диплом кандидата наук. За результатами дисертаційного дослідження я уже опублікував у виданнях України та інших держав 16 наукових праць.

- На сьогодні це ще актуально. Але ж ми знаємо скільки уваги і в споживчій кооперації, і в державі в цілому, приділяється магазинам-маркетам. Чи не за ними майбутнє?
- На моє тверде переконання "це ще актуально" буде рівно стільки, скільки родитиме наша земля. Я не проти маркетів. Ось і поруч з нашим ринком, ви знаєте, відкрився велетень-красень мережі "Сільпо". Але ми не конкуренти. У них свій покупець – у нас свій. Ми маємо і будемо мати переваги у тому, що на ринок продукція поступає прямо з городу, або ж, так би мовити, з хліва, без різного роду посередників. Вночі ще росло, або хрюкало, а вранці вже продається. Та й поторгуватися можна. Люди із села поспішають спродатися бо кому на автобус, кому на електричку, тож часто-густо за ціною не стоять і буває мало не на половину її зменшують. А щодо асортименту товару і продукції то і на ринку, і в супермаркеті їх сьогодні більше аніж досить.

- Юрію Володимировичу, повертаючись до вашої наукової праці, хочу запитати: а чи мають уже ваші дисертаційні дослідження і результати практичне значення і застосування ?
- Так. Приміром, їх використано в роботі Департаменту стратегії та економічного розвитку Міністерства аграрної політики та продовольства України при підготовці аналітичних матеріалів до засідань колегії та при розробці проекту розвитку сільського господарства на період до 2020 року. Наведені в роботі аналітичні дані, що стосуються сучасного стану основних тенденцій розвитку ринку тваринницької продукції, використані  Антимонопольним комітетом України. Результати дослідження прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Житомирської обласної державної адміністрації при розробці стратегії розвитку оптових продовольчих ринків в Україні. Основні положення дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Житомирського національного агроекологічного університету при викладанні навчальних дисциплін "Економічна теорія", "Ціноутворення" та "Економіка агробізнесу".

- Я певна, що не останню роль зіграють вони і у прибутковій роботі вашого підприємства, у тому, що ринок постійно збільшує інвестиції власних коштів на відновлення та розвиток матеріально-технічної бази, на реконструкцію діючих і будівництво нових кіосків та малих архітектурних форм, на благоустрій території, використовуючи сучасні матеріали і новітні технології.
- Звичайно, тут теорія поєднується з практикою. І мені приємно усвідомлювати те, що і моя, хай мала часточка, але є у тому, що наш ринок багаторазовий переможець Всеукраїнського конкурсу на "Кращий ринок споживчої кооперації України" у своїй номінації.

- Але ж я не думаю, Юрію Володимировичу, що на цьому ваше навчання закінчиться. Не нами сказано: знаєш сам – передай знання іншим.
- З нового навчального року думаю спробувати себе на викладацькій ниві, на що уже маю декілька пропозицій, але ні в якому разі не в ущерб основній роботі.

- І громадській також? Адже ви незмінний заступник голови профспілкового комітету підприємства. Чим займається сьогодні профспілка?
- Передусім, як і належить їй, захищає і відстоює права й інтереси своїх працівників і не лише своїх. Уже добрий десяток років ми шефствуємо над Бердичівською спецшколою-інтернатом для дітей-сиріт з особливостями фізичного розвитку і позбавлених батьківського піклування. Лише за останні три роки ми подарували цим дітям напередодні свят одяг, взуття, канцтовари, іграшки, фрукти, солодощі майже на сто тисяч гривень. Організували збір продуктів у переддень нового 2018 року і доставили їх у розташування бійців Житомирської 95-окремої десантно-штурмової бригади, у місто Слов'янськ, що на Донеччині. Неодноразово надавали фінансову допомогу пораненим в АТО і сім'ям тих, хто загинув. У благодійно-волонтерських справах завжди нас підтримують і приватні підприємці, які орендують місця на ринку. Та й своїх працівників не обділяємо увагою, турботою, а у разі потреби – допомогою.

- Юрію Володимировичу, слухаючи вас, роблю висновок, що ви людина успішна, самодостатня і всього добивалися самотужки.
- Ну, я б так не сказав би, бо ж усі, з ким зводила доля на життєвій стежині, і друзі, і недруги, а такі теж траплялися, залишали свій слід на формуванні і становленні моєї особистості. Я не можу згадати всіх поіменно, але я дякую своїм батькам, вчителям школи і викладачам закінчених мною ВИШів, правлінню облспоживспілки на чолі із Степаном Максимовичем Григор'євим, директору ринку Василю Павловичу Третяку, науковому керівнику моєї дисертації, доктору економічних наук, професору, заслуженому діячу науки і техніки України Євгенію Івановичу Ходаківському, своїй сім'ї, котра часто-густо недоодержує чоловічої і батьківської уваги, любові і ласки. Хоч вони з розумінням і терпінням відносяться до моїх справ. Усім завдячую своїми успіхами і здобутками, а головне тим, що по праву вважаю себе щасливою людиною.

- Якщо вже ви згадали свою долю, то хто у вас ведучий, - ви більше підкоряєтесь долі, часто ж доводиться чути: така у нього доля, чи долю підкоряєте собі?
- Як на мене – то керувати долею це керувати собою і це право за собою я і залишаю. Хоча можу з кимось порадитись, прислухатись до думок інших - однак останнє слово моє.

- Тоді, у разі невдачі немає кого звинувачувати. А якби була можливість почати все з початку – було б багато змін?
- Поки що - жодної. Я намагаюся обдумати, зважити і передбачити кожен свій наступний крок. Це стосовно чогось важливого, а дрібниць усіх не передбачиш. Та й навіщо? Терни на життєвій стежині мають бути. Інакше як де і коли навчишся їх долати?

- І на завершення Юрію Володимировичу: якою є ваша найзаповітніша мрія?
- Вона у мене не одна. Передусім я хочу, щоб на нашу багатостраждальну землю якнайшвидше прийшов мир. Я хочу, щоб мої сини, а їх у мене двоє і моя донька не боронили рідну землю, а жили на ній вільно і щасливо, примножуючи її багатства. Я хочу, щоб у достатку і радості жили наші батьки, бо вони того варті. Я хочу, щоб у нашому житті було побільше свят.
- З одним із них – із наступаючим професійним я вас і вітаю. 

Гра вартувала свіч

Для мешканців села Ушомир Коростенського району цьогорічна Трійця стала подвійним святом, оскільки саме цей день сільська громада обрала для відзначення свого свята, яке  відбулося за підтримки народного депутата України Володимира Арешонкова. У ньому, за інформацією офіційного веб-сайта Ушомирської територіальної громади, взяло участь майже п’ять тисяч людей і пройшло воно під девізом "У громаді сила – ми нація єдина". Урочисте дійство переплелося з великим християнським святом, перетворившись  на гарне, цікаве, незабутнє, масове, воістину народне гуляння, у чому неабиякі заслуги  кооператорів Ушомирського споживчого товариства.


- Жодне сільське зібрання, якого б масштабу і з якої б нагоди воно не відбувалося, не проходить без наших кооператорів, – з гордістю за свій колектив розповіла голова правління Наталія Подрядчикова. - Про нинішнє, ще задовго до його проведення, повідомлялося у районних та обласних засобах масової інформації. Отож і ми, завчасно зібравши членів правління, намітили, так би мовити, план наших дій. Бо ж, як відомо: гостям – свято, а господарям – робота. А поліщуки з діда-прадіда славляться своєю гостинністю, вмінням зустрічати гостей, запрошувати їх до столу, частувати найсмачнішими домашніми стравами та турбуватися про те, аби і душі було весело. На нашу долю випадає обслуговування і гостей, і своїх сельчан, а їх у нас 2200 осіб. І хоч ми, не маючи власної кухні, варили, пекли, смажили у своїх колег-сусідів, у кафе села Омелянівки комбінату громадського харчування Коростенської райспоживспілки, асортимент страв, запропонований нами,  мало чим можна було ще доповнити. Учасників свята ми залюбки частували традиційними шашликами, домашньою ковбасою, м'ясними і рибними котлетами за різними рецептами, відбивними із свинини, курятини і печінки, битками, запеченими курми, пончиками з різними начинками, овочевими салатами – всього і не перерахувати. Чоловікам пропонували пиво та алкогольні напої, а діти, зрозуміло, насолоджувалися морозивом і солодощами. Такого широкого асортименту страв не було у жодного приватного підприємця, хоч їх було немало. Кооператори були, як кажуть, на висоті, за що і висловила нам свою щиру вдячність сільський голова Людмила Рафаїлівна Мала.

Про те, як проходила торгівля, про враження, які залишили по собі і робота, і свято, повідала продавець маркету Леся Катеринчук:

- У Зелену неділю, уже о 7-їй ранку, із заготовленим товаром ми прибули на відведене нам для святкової торгівлі місце. Розставили столики та стільці, які привезли з собою, товар розклали так, щоб видно його було покупцям,  котрі майже відразу і з'явилися. В основному це були ушомирці, яких ми добре знаємо, бо ж майже щоденно отоварюються вони у наших магазинах.  На їхніх обличчях вигравала святкова усмішка. І це зрозуміло. Черга зростала, а о 10-й, коли нам підвезли гарячі м'ясні страви і запах від них розповсюдився мало не по всьому парку відпочинку, де і проходило свято, бажаючі поласувати обступили нас і коло їх не зменшувалося доти, доки у наших велетенських каструлях парувало всіляке смачне їство. Цілий день поруч з нами були голова правління нашого споживчого товариства Наталія Григорівна Подрядчикова зі своєю заступницею з питань торгівлі Марією Кириєнко, допомагали нам, якщо якийсь товар закінчувався, відразу телефонували у маркет і його оперативно доставляли. І хоч, як кажуть у народі, працювали ми не покладаючи рук, однак втоми не відчували. Бо ж навколо вирувало свято і його настрій передавався й нам, тай перебували ми у його атмосфері.

А настрою у значній мірі сприяла  ще й  українська народна щира, задушевна та весела, жартівлива пісня, яка лунала того святкового дня зі сцени, з вуст творчих колективів громади у концертній програмі "Розквітай у щасті, роде наш красний" та з вуст зіркової гості - співачки Ірини Федишин.

Щодо кооператорів – то їхньому настрою ще більше посприяв Зелений понеділок, коли вони підрахували виручку від святкової торгівлі і голова правління Наталія Григорівна резюмувала: "Гра вартувала свіч".

Вітаємо з Днем народження

ВІТАЄМО
Василя Володимировича Баранівського – першого заступника голови правління Житомирської облспоживспілки з ювілейним днем народження, який він відзначає 14 червня.

Маючи "за плечима" Житомирський кооперативний технікум і Львівський торгово-економічний інститут, Василь Володимирович пройшов кооперативною стежиною шлях від експедитора Покалівського споживчого товариства Овруцької райспоживспілки до першого заступника голови правління Житомирської облспоживспілки, на що потребувалося йому чверть віку. А набиратися і збагачувати досвід практичної роботи, мудрість, компетентність та далекоглядність керівника довелося при цьому на семи посадах. Останню з них обіймає уже майже півтора десятка років. Опікуючись роботою галузей торгівлі, ресторанного господарства і кооперативних ринків, він сприяє нарощуванню обсягів їх діяльності, підвищенню ефективності господарювання, зміцненню фінансового стану, що значною мірою забезпечує прибуткову роботу споживчої кооперації області.

Василь Володимирович основну роботу успішно поєднує з громадською, він – голова обкому галузевої профспілки.

За вагомі трудові здобутки, особистий внесок у розвиток споживчої кооперації та громадянську зрілість Василь Баранівський нагороджений Почесною відзнакою Центральної спілки споживчих товариств України "Знак Пошани", численними почесними грамотами, нагрудним знаком "Профспілкова відзнака".

Шановний Василю Володимировичу! Щиро вітаємо Вас із ювілеєм, бажаємо всього найкращого, а головне – найпотрібнішого і найдефіцитнішого, як для успішної праці так і для радісного життя – це здоров'я.

І пам’ятайте:       Ще небо хмарами не вкрито,
Ще так прозоро сяють роси,
Іще по ліву руку – літо,
А вже по праву руку – осінь.
Ще очі блиску не позбулись,
Ще серце жити не стомилось,
Іще по ліву руку – юність,
А вже по праву руку – зрілість.
А час летить незримо далі
Й душа немовби молодіє,
По ліву руку – всі печалі,
По праву руку – всі надії.
Життя не зміряти літами,
А щастя – то важка наука,
Хай радість завжди буде з Вами
По ліву і по праву руку!

З повагою
Правління Споживспілки та
кооператори області.

З величезною приємністю, тепло і щиро вітаємо з особистим ювілеєм нашого земляка, уродженця Ємільчинського району, голову правління спілки споживчих товариств області Степана Максимовича Григор'єва.

Буваючи у службових відрядженнях чи у приватних поїздках на малій своїй батьківщині, у селі Андрієвичі, Степан Максимович завжди навідується не лише до правління райспоживспілки, а й при нагоді – до правлінь сільських споживчих товариств та до наших кооперативних крамничок, аби, як мовиться, на власні очі побачити що, де і як.

Степан Максимович своїми вагомими здобутками у праці та активною життєвою позицією прославив не лише свій рідний район, а й всю нашу область. Його ім'я червоними літерами занесено до списку кращих людей Ємільчинщини.

Ми пишаємося своїм земляком і дякуємо долі за щастя торувати спільну кооперативну стежину під його мудрим керівництвом.

Шановний Степане Максимовичу, з нагоди Вашого ювілею прийміть наші сонячні вітання і щонайкращі побажання:
                               
                                 Хай доля шле Вам і добро, і щастя,
                                 Міцне здоров'я, море благ земних,
                                 А щедрі дні, мов рушники квітчасті,
                                 До сотні літ хай стеляться до ніг.

                                                                      Із глибокою повагою земляки-кооператори з Ємільчинського району