Коледж

Житомирський коледж

Ринки

Ринки

Громадське харчування

Громадське харчування.

Торгівля

Торгівля

Виробництво

Виробництво

Вітаємо Вас на сайті Спілки споживчих товариств Житомирської обласної

Тут Ви знайдете основну інформацію про нас та нашу діяльність.
Сьогодні товариство включає 892 роздрібних торгових підприємства та 388 підприємств ресторанного господарства, 3 торгові бази, 2 заготівельно-збутові бази та 20 переробних підприємств і цехів. У системі діє кооперативний коледж бізнесу і права, який здійснює підготовку кадрів для підприємств і організацій споживчої кооперації області.

Будемо вдячні за цікаві пропозиції щодо подальшого покращення роботи наших підприємств, їх продукції, сервісу.

Люди кооперації довіряють

Ось ці миловидні, симпатичні продавщиці, яких ви бачите на знімку, щоранку, рівно о восьмій, привітною усмішкою зустрічають і проводжають усіх, хто завітав до їхньої "Крамниці", аби отоваритися усим необхідним. А щоб оте, "усе необхідне", до того ж якісне і свіже, ще й у привабливій упаковці, було на прилавках магазину щоденно, дбають усі – від продавця до голови правління Олевської райспоживспілки. А "Крамниця", про яку йде мова, знаходиться у самому центрі села Радовель і входить до торговельної мережі Білокоровицького споживчого товариства.

Про купівельну спроможність людей, особливо у віддалених глибинках, нічого сьогодні й казати, вона стрімко опускається до нульової позначки. Однак – хто працює, той і має. Це золоте правило поширюється на всіх: і хто продає, і хто купляє. Отож, на торгівельній площі 94 метри квадратні, при наявності "усього необхідного" та ще й у широкому асортименті, середньомісячний товарооборот складає 130-140 тис. грн. Мало не у півтора разу цей показник зростає влітку. І це зрозуміло: Олевщина – район лісів, а лісова ягода свою цінність і ціну не втрачала ніколи та й шкільні канікули, коли село збільшується у кілька разів за рахунок онуків, яким бабусі і дідусі не в силах відмовити у будь-чому, зіграють не останню роль.

Але є й інші чинники, про які повідала завідуюча магазином Наталія Фоміна:
- Провівши у магазині повну реконструкцію, змінивши на краще інтер’єр і екстер’єр, замінивши обладнання, вивчивши попит населення у товарах та, запровадивши нову форму торгівлі, ми більш аніж удвічі збільшили товарооборот. Як бачите, торгуємо усіма групами продовольчих товарів, а також будівельно-господарчими. Ідуть, як кажуть на "ура", особливо влітку, дитячі книжечки, ігри та іграшки. Хліб і хлібобулочні вироби у нас власного виробництва, з Білокоровицької хлібопекарні. Люди надають їм перевагу, бо ж справді смачнішого від нашого хліба, від пирогів із маком, з повидлом, з яблуками – годі й шукати. Та й працюємо ми з восьми і до… (усміхнулася) допоки йдуть люди. А з весни до осені, працюючи біля землі, отоварюються вони, як правило, у позанормований наш час. Але це наші люди, що для них не зробиш? Для них ми і працюємо.
- Часто у центрі села, ось тут біля сільської ради, біля монументу Слави, сільська влада проводить різного роду багатолюдні заходи – доповнила свою колегу продавщиця Оксана Хлань. – По їх закінченню люди, зрозуміло, заходять до нашого магазину, хоч тут ось поруч є і приватний. Та перевагу надають кооперативному. Частим гостем і покупцем у нас є голова сільської ради Анатолій Васильович Шкрабалюк.

Як підтвердження сказаному за якусь хвилину-другу до магазину зайшов сільський обранець. Не могла не скористатися нагодою, щоб не поцікавитися його думкою щодо кооперативного магазину та й споживчої кооперації в цілому.

- Ця "Крамниця", як і відповідні їй в інших селах району, стримує ціни, не даючи їм сягнути космічних, як це часто-густо можна спостерігати у приватних магазинах, - зазначив Анатолій Васильович. – Я двадцять років головую у цьому селі і ще не чув жодного безпідставного нарікання на кооперативну торгівлю. Тут продається, а значить купується все. Ось такий приклад. У селі мешкає 1346 осіб. У їхньому домашньому господарстві – 503 корови, це мало не в кожному дворі. А запитайте у дівчат як продається молочна продукція, скажуть – нарозхват! Це означає, що люди кооперації довіряють. Ми підтримуємо цю довіру і всіляко їй сприяємо.  

Задачі спільні – допомога взаємна

З метою удосконалення організації торгівлі, активізації роботи щодо приведення до конкурентоспроможного стану діючої та переданої в оренду торговельної мережі, правління спілки споживчих товариств області провело кущовий семінар-нараду за участі голів правлінь, заступників голів правлінь райспоживспілок, райспоживтовариств та голів правлінь сільських споживчих товариств. Місцем зібрання було обрано Олевський район. Для цього були усі підстави. Адже район – один із найкращих, найбагатших і найцікавіших своїм історичним минулим і сьогоденням, не враховуючи, звичайно, «бурштинових баталій».
Щодо структури райспоживспілки, то вона об’єднує сім балансових одиниць: чотири споживчих товариства, комбінат громадського харчування і кооперативний ринок. У складі Білокоровицького споживчого товариства працює хлібопекарня.

У ході семінару його учасники ознайомилися з роботою магазинів «Продтовари» сіл Радовель, Жубровичі, Бучмани і Білокоровичі Олевської райспоживспілки та села Бовсуни і селища Лугини – підприємства облспоживспілки «Житомирська універсальна база». Особлива увага зверталася на загальний стан магазинів, їхній  інтер’єр та екстер’єр, на викладку товарів та повноту асортименту, на фірмовий одяг продавців, а також оформлення фасадів будівель з  дотриманням фірмового стилю Укркоопспілки, одним словом учасників заходу цікавило все те, що сприяє росту товарообороту, повному задоволенню потреб людей поліської глибинки у товарах широкого вжитку та зміцненню у ній іміджу споживчої кооперації. Між працівниками прилавків і їхніми гостями зав’язувалися діалоги, вони люб’язно обмінювалися інформаціями, бо ж і тих, і других цікавило по суті одне і те ж: як вижити сьогодні системі, її працівникам, і не тільки, у такі економічно важкі часи, - у часи безгрошів’я більшості людей.

Нараду відкрив перший заступник голови правління Споживспілки Василь Баранівський. Інформуючи присутніх про підсумки роботи галузі торгівлі за січень-травень нинішнього року та першочергові завдання правлінь райспоживспілок, райспоживтовариств і сільських споживчих товариств щодо пошуку нових шляхів підвищення її ефективності,

Василь Володимирович зокрема сказав:
- Кооперативну торгівлю в області сьогодні здійснює 360 магазинів, які довели роздрібний товарооборот за перші п’ять місяців нинішнього року майже до 90 млн.грн. з приростом  11 відсотків у діючих цінах. В умовах жорсткої конкуренції, стрімкого розвитку мереж інших форм власності, у тому числі дистрибуційних компаній, гостро постала потреба у реалізації власних заходів щодо підвищення господарювання кооперативної роздрібної мережі, що неможливе без розвитку і осучаснення матеріально-технічної бази, відпрацювання логістики, належної маркетингової політики, комп’ютеризації обліку. З метою активізації цієї роботи правління Споживспілки щорічно ініціює проведення подібних сьогоднішньому обласних семінарів-нарад, круглих столів, що і сприяло переходу підприємств роздрібної торгівлі на співпрацю з приватними підприємцями. Сьогодні 85% діючих кооперативних магазинів області працює за новою формою господарювання, що дозволило зменшити витрати обігу, розширити діапазон постачальників, спростити процедуру закупівлі товарів, надало можливість здійснювати торгівлю тими товарами, яких раніше не було на полицях наших магазинів і тим самим задовольняти потреби найвибагливіших покупців, іти у ногу із сьогоденням та стало вагомим джерелом інвестицій для створення конкурентоспроможної мережі.

Першочергове значення у забезпеченні ефективності торгівлі має грамотна асортиментна і цінова політика, диференційована відповідно до кожного магазину з урахуванням його формату, демографічних особливостей населеного пункту, попиту та купівельної спроможності населення. Яскравим прикладом сказаному є досвід роботи споживчого товариства «Універсал-15» підприємства облспоживспілки «Житомирська універсальна база». Із 23-х магазинів, розташованих у сільській місцевості, половина забезпечили товарооборот у квітні від ста до 280 тис.грн. У селах Бровки, Кочерів, Рихальське і Забріддя цей показник склав відповідно – 280, 240, 160 та 130 тис.грн.

Чільне місце у своєму виступі Василь Володимирович відвів проблемі зачиненої мережі, завершивши його словами:
- Запровадження податку на нерухомість змушує нас прискорити цю роботу. Обласна Програма використання зачиненої мережі, розроблена і затверджена правлінням Споживспілки, зобов’язує усіх вас до 1-го серпня цього року вирішити цю проблему у себе на місцях. Отже час квапить.

Про роль бухгалтерського обліку у своєчасному і достовірному відображенні господарських операцій розповіла заступник голови правління, начальник управління бухгалтерського обліку, звітності і корпоративних прав, економіки та фінансів, головний бухгалтер Споживспілки Людмила Паскалова.

Враховуючи те, що у роботі семінару-наради брали участь практики з великим досвідом роботи, то і роль бухгалтерського обліку в діяльності підприємства і організації системи Людмила Петрівна виклала з позиції практики, зокрема зазначивши:
-  Яка б система оподаткування вами не була обрана, облік операцій, який ведете, має бути відповідний Закону «Про бухгалтерський облік в Україні». Згідно  закону відповідальність за здійснення бухобліку несе керівник і він першим відповідає за облік на підприємстві чи в організації.

Особливу увагу присутніх було акцентовано на документальне оформлення операцій з майном, його передачу в оренду,  продаж об’єктів нерухомості, оформлення права на землекористування тощо.

Голова правління Олевської райспоживспілки Ольга Сорока у своєму виступі коротко познайомила своїх колег-гостей з історією району, райцентр якого вперше документально згадується у 1473 році, з його природними ресурсами, господарським комплексом, соціальною інфраструктурою, туристичною привабливістю та повідала їм про господарсько-фінансову діяльність і досвід роботи райспоживспілки.

- Загальний обсяг товарообороту за п'ять місяців у нас склав 5 млн. 400 тис.грн., що на 15,5% більше відповідного періоду минулого року. – наголосила Ольга Іванівна. – Цьому значною мірою сприяло впровадження нових форм господарювання, зокрема елементів приватного підприємництва.

Білокоровицьке споживче товариство обслуговує близько десяти тисяч мешканців восьми населених пунктів. Середньомісячний товарооборот одного магазину – більше 80 тис.грн. Товарні запаси складають понад півтора мільйона гривень. З початку року вироблено та реалізовано хлібобулочних виробів на 1 млн. 390 тис.грн., а це більше як у півтора разу перевищило відповідний минулорічний показник. Товарообіг ресторанного господарства за цей час  досяг майже мільйонного рубежу. У загальному товарообороті питома вага комбінату громадського харчування – 17%. Цьогоріч, за кошти батьків ним було організоване харчування 516 дітей у шкільних їдальнях та у літніх таборах.

Ефективно працює кафе «Кулінарія», де реалізовується кулінарна і кондитерська продукція власного виробництва. Середньомісячний товарооборот у ньому перевищує 80 тис.грн. Стабільно працює і кооперативний ринок, надаючи населенню різноманітні послуги, який за результатами огляду-конкурсу серед ринків споживчої кооперації України за 2015 рік, у номінації серед ринків райцентрів, селищ і сіл із кількістю працюючих менше 15 чоловік зайняв друге місце. Матеріально-технічна база його постійно розвивається, модернізується, поліпшуються санітарно-технічний стан та умови праці торгуючих. Усі кооперативні організації району працюють прибутково, що дало нам можливість за результатами роботи минулого року виплатити пайовикам 46 тис.грн. дивідендів.

Поділившись позитивними думками і враженнями від побаченого і почутого на семінарі-нараді, директор підприємства облспоживспілки «Будгоспторг» Ганна Вікторівна Бондар додала:
- Оскільки, як всі ми знаємо, продаж – це мистецтво, то при цьому, як мовиться, усі форми і методи, нові і старі – хороші. І не залежно, що це за магазин і де він знаходиться. До кожного свята, до кожної дати організовуйте і проводьте різного роду акції, розигриші, конкурси, виставки тощо. Воно обов’язково спрацює на вашу користь, бо людей це приваблює. У себе на базі ми відкрили зал зразків продукції, якою торгуємо, зрозуміло, малогабаритної. І реклами не давали, а потік покупців  значно зріс. Бо ж найкраща реклама: побачив сам – передав іншому. Отож, запрошую до співпраці, до діалогу на взаємовигідних умовах.

Своїми думками поділилися й інші учасники зібрання, котрі висловили впевненість, що обмін досвідом роботи на черговому семінарі-нараді принесе очікувані результати і тим хто ним ділився, і тим хто його переймав. Бо прагнення досягти кращих результатів у праці є спільним, а допомога - взаємною.

Приклад гідний наслідування

Марія Василівна Вожик прийшла у споживчу кооперацію, маючи, як кажуть, за плечима середню школу, бухгалтерські курси і шість років праці за спеціальністю.

В Андрушівській райспоживспілці їй запропонували почати "по той бік прилавку" у магазині "Продтовари". Погодилася залюбки, бо знала, що матиме щоденно зустрічі і живе спілкування із людьми, задовольнятиме їхні потреби у товарах першої необхідності. Та не встигла вивчити асортимент, ціни, попит покупців як на фасаді магазину замість вивіски "Продтовари", з’явилася – "Промтовари", а ще трохи пізніше – "Господарчі товари". З новою вивіскою у трудовій книжці Марії Василівни заявився і новий запис "Переведена на посаду завідуючої магазином". Це був 1970 рік, який і започаткував її яскраву сторінку в історії споживчої кооперації району.

- У ті часи магазин у райцентрі був свого роду виконавцем усіх доручень, прохань, побажань та вказівок районної влади – почала свою розповідь із спогадів Марія Василівна. – Наш магазин впродовж одного дня міг організовувати торгівлю на кількох визначених йому дільницях. Приміром, вранці вивозили ходовий товар на ферму якогось колгоспу, затим брали участь у виставках-ярмарках, ще пізніше – обслуговували хліборобів, або ж на колгоспному току, або ж на польовому стані, де торгували із так званих авто лавок. Щочетверга і щонеділі виїжджали на базар у місто Бердичів, їздили по селах. Людям праці, як заохочення, пропонували найдефіцитніші товари, ними на той час були електротовари та побутова хімія, які тільки-тільки заповнювали у нас ринок збуту. Працювали майже без вихідних, часто не зважали і на розпорядок дня. Усі процеси були доведені до автоматизму – "Привіз, розвіз, продаж".

Сумлінну, високоефективну працю, як правило, наздоганяють результати, які помічають і за які гідно оцінюють вищестоящі організації.

Магазин "Господарчі товари" Андрушівської райспоживспілки став кращим у районі і одним із кращих в облспоживспілці. Він постійно посідав призові місця у трудовому суперництві серед споріднених колективів, а портрет його продавщиці, затим завмага Марії Василівни Вожик постійно прикрашав районну і обласну Дошки Пошани кращих кооператорів. На базі райспоживспілки в цілому і магазину "Господарчі товари" зокрема, правління облспоживспілки неодноразово проводило семінари-наради з метою поширення передового досвіду роботи.
У 1996 році, після 36-річної праці у споживчій кооперації, у 60-річному віці Марія Василівна вийшла на заслужений відпочинок. Кооператори району проводжали її з усіма належними почестями. Провели, а невдовзі знову зустріли.

Не змогла вона просто так зійти, залишити свою активну життєву позицію, свій колектив, своїх колег, уповільнити запрограмований нею ж самою темп життя, його динаміку.

- Коли через кілька днів після "відпочинку" Марія Василівна прийшла у колектив, усі зрозуміли, що кращого голову ради ветеранів годі й шукати – повідала головний бухгалтер райспоживспілки Лариса Вікторівна Курівська. – Енергія, завзяття, бажання бути з людьми і працювати для людей завжди були притаманні їй. А тут проявилися ще дужче. Я з Марією Василівною дихаю, як мовиться, в унісон. Наші плани та бажання співпадають, від того і робота ведеться. Не даремно кажуть, одна голова добре, а дві – то краще. Ось і наш тандем складається із двох голів – ветеранської ради і райкому профспілки працівників споживчої кооперації. Це моя громадська посада, ми намагаємося хоч щось приємне та гарне зробити для наших ветеранів, аби вони розуміли, що недаремно по кілька десятків кращих років свого життя присвятили праці у споживчій кооперації. І у радості, і у горі вони сьогодні не одні. Чим можемо -  допомагаємо. На свята запрошуємо у колектив, тим хто, ще твердо стоїть на ногах, пропонуємо брати участь у різних розважальних та культурно-масових заходах. Приміром, зовсім недавно ми відвідали жіночий і чоловічий монастирі у селі Кип’яче Малинського району, побували у Київській лаврі.

- Марія Василівна – громадський діяч районного масштабу, - з теплом у голосі і усмішкою на вустах доповнила голова правління райспоживспілки Ніла Михайлівна Кучеренко. – Вона член президії ветеранської ради району, займається волонтерською роботою. З такими ж як сама пенсіонерами, збирає продукти харчування, одяг, гроші і разом відправляють на фронт, бійцям АТО. Тим самим, як у роки другої світової, наближають світлий день перемоги. І це у її роки! Адже нинішній червень у житті Марії Василівни Вожик – 80-й! Ось живий приклад гідний наслідування! Здоров’я вам,шановна, снаги і нехай доброта, яку ви даруєте людям, повертається до вас сторицею.

Спокій йому ще й не сниться

Ще твердою і впевненою ходою підійшов до свого 75-річчя Сергій Іванович Литвин. А з пам’яті так яскраво і зримо виринає епізод його працевлаштування і першого самостійного трудового кроку на кооперативній ниві. Бо хіба ж таке забувається? Йому, вчорашньому випускнику-відміннику середньої школи, який на жаль, а більше на щастя, не добрав балів при вступі в Одеський технологічний інститут, Словечанське споживче товариство Овруцької райспоживспілки запропонувало посаду завідуючого продовольчим магазином № 1.

- Молодь полюбляє ризики, - усміхнувшись поринув у спогади Сергій Іванович. – Отож і я, на маючи ні професійного досвіду, ні належних знань – ризикнув. За два роки, не скажу, що дуже вже обріс, але помітна щетина практичних навиків роботи все ж з’явилася. Далі було три роки служби в армії. Після чого на цих же посадах уже й добре обріс досвідом у магазинах сіл Верпа, Бігунь і знову-таки – Словечно.

За цей час у житті Сергія Івановича відбулося багато приємних, радісних і незабутніх подій. Він познайомився із симпатичною дівчиною, Євою Довбаш, яка проходила практику в одному із магазинів Словечанського споживчого товариства. "Старожили" ще й досі згадують як всією кооперативною громадою гуляли на весіллі Литвинів. Невдовзі у молодят народилися один за другим два синочки-соколики – Сергійко й Ігорьок. А ось коли діти пішли до школи і потрібно було іноді заглянути у їхні щоденники, щось допомогти, відповісти на запитання – тоді зрозумів, що і самому варто було б підтягнутися… У неповні сорок років Житомирський кооперативний технікум вручив Сергію Івановичу диплом товарознавця, а у 1981-ому році кооператори Бігунського споживчого товариства обрали його головою правління. Через два роки йому довірили очолити одне з найбільших споживчих товариств – Словечанське, яке він зі своєю командою однодумців тримає на плаву ще й сьогодні.

- Кооператори – люди особливі, - продовжив Сергій Іванович. – Вони одержимі своєю роботою. Їх не треба змушувати чи агітувати прийти, у разі потреби, попрацювати у позаробочий час, чи у вихідний день. Солідарність тут не на папері і не для "красного слівця". З такими людьми насправді можна гори перевернути - і ми "перевертали". Наше споживче товариство постійно лідирувало серед споріднених не лише району, а й області. Надлюдські випробування, які дісталися нам внаслідок Чорнобильської трагедії, колектив переніс і пережив з гідністю, ще більше згуртувався і зміцнів. Багато людей покинули свої домівки, роботи і переселилися у так звані "чисті зони". Хто залишився – тому довелося працювати за себе і за них. Працювали. Працювали так, що у червні 2001 року, за підсумками конкурсу газети "Вісті… Центральної спілки споживчих товариств України" на кращу первинну ланку, Словечанське споживче товариство Овруцької райспоживспілки посіло перше місце з господарської діяльності. Переймати досвід нашої роботи приїжджали колеги-кооператори мало не з усієї України. Це був насправді високий злет. Та, на жаль, судилося і падіння. Бо як падає величезний механізм, то зрозуміло, маленькому гвинтику у ньому не встояти… Та з часом нам вдалося все-таки піднятися…

Успіх колективу залежить від самого колективу, хоч левова частка – від керівника, бо ж команду веде капітан, який стоїть у штурвала.

- Сергій Іванович - надійна, обов’язкова, відповідальна, проста і доступна людина, - зазначила голова правління Овруцької райспоживспілки Марія Василівна Василенко. – Вимогливий передусім до себе і до кожного працюючого, вміє з усією суворістю запитати, але вміє із властивою людині добротою, щирістю і теплом душі похвалити та подякувати за працю. З ним воістину можна іти у розвідку. Хоча, що розвідка? – день-два. А я працюю із Сергієм Івановичем уже 41 рік, постійно переконуючись у тому, що людина він на своєму місці. Очолюване ним споживче товариство у такий складний час, який ми переживаємо сьогодні, працює беззбитково. Всі питання фінансово-господарської діяльності і з життя колективу вирішує голова із членами правління на постійно діючих щотижневих ранкових нарадах.

Загальний трудовий стаж у Сергія Івановича Литвина 58 років, у споживчій кооперації – 51. Тож він, напевне,  найстарший і за віком, і за стажем роботи на посаді голови правління первинної ланки не тільки у нашій поліській глибинці, а й в усій Україні.

Його багаторічна сумлінна праця удостоєна найвищої відзнаки Укоопспілки "Знак Пошани", численних Почесних грамот Укоопспілки, облспоживспілки та райспоживспілки.

Сергій Іванович сповнений сил, бадьорості і оптимізму. На 75-ту життєву позначку, до якої підійшов, не зважає. Бо має ще багато справ і на роботі, і вдома.

- У колективі треба зберегти людям роботу і зарплату, - сказав на завершення нашої розмови ветеран-кооператор. – Ну, а вдома дідової підмоги чекає п’ятеро представників третього покоління Литвинів. Одна онучка закінчує у Києві університет – потрібно працевлаштувати, друга закінчує школу – потрібно вступати до вишу. Отож, не знаю, чи життя продовжується, чи лише починається. Одним словом, старіти немає коли і спокій ще й не сниться.