Життя не зміряти роками…

 

Миколу Починка, у його юні 23 роки, кооператори Баранівського району обрали головою правління райспоживспілки. На той час він став наймолодшим керівником такого рівня не лише в області, а й в усій системі Укркоопспілки. Виборці на його молодість не зважали, керуючись тим, що глибокі теоретичні знання юнак здобув у Львівському торгово-економічному інституті, історію споживчої кооперації району та й області знав із розповідей Починків-старших, котрі працювали на Баранівському коопзаготпромі: батько - завідуючим перевалочною базою, а мама – заготівельницею. Після закінчення Житомирського кооперативного технікуму довгий час працювала у споживчій кооперації і сестра Галина. Та й Микола, у старших класах під час літніх канікул нарівні з дорослими кооператорами району заготовляв сільськогосподарську продукцію.

А щодо юного Починка - то саме молодість, сповнена незгасимого бажання самоутвердження, реалізації своїх сил і можливостей, прагнення досягти вершин перемоги зіграла вирішальну роль у тому, що хлопець рішився на такий сміливий і відповідальний крок.

І лише через десятки років Микола Петрович частенько сам себе запитував: "Як я міг погодитися з вибором пайовиків району, до структури якої входило тоді понад 200 магазинів, два хлібозаводи, автопідприємство у якому було 104 автомобілі, заготконтора зі своїм консервним цехом і багато інших об'єктів, коли заклади громадського харчування обслуговували 27 шкіл району, у яких навчалося близько 10 тисяч учнів?" На що сам собі і відповідав: " Мені ж було тоді всього лишень 23! І цим сказано все." Але й тоді, і сьогодні Микола Петрович пам'ятає про віру в нього і довіру йому пайовиків району, всіляко намагаючись їх виправдати результатами своєї праці.

І вони не забарилися. Уже за перші десять років головування Починка, силами власної будівельної бригади було зведено понад 60 магазинів і невеличких крамничок, рибний і ковбасний цехи, цех із переробки ягід, фруктів, сушіння трав, нові склади і ангар, бо ж у структурі був ще й млин, повністю реконструйовано кондитерський і консервний цехи, газифіковано усі найголовніші об'єкти. На базі райспоживспілки тоді ж відбулися два семінари – Всеукраїнський, за участі заступників голів правлінь облспоживспілок та семінар за участі голів райдержадміністрацій на чолі з головою обласної державної адміністрації, на яких баранівські кооператори ділилися досвідом своєї високоефективної праці, за результатами якої, у числі аналогічних колективів, вони утримували постійне лідерство.

І навіть у часи економічного потрясіння 90-х років, та й сьогодні, у коронавірусний час, коли на вимогу відповідних державних органів доводиться скорочувати або зовсім, на невизначений час, призупиняти трудову діяльність того чи іншого об'єкта, баранівські кооператори на чолі зі своїм керманичем залишаються на плаву.

Микола Петрович Починок пишається тим, що в історії споживчої кооперації району і області помітний слід залишили представники усіх трьох поколінь його славної працьовитої родини - це батьки, старша сестра, дружина, котра після закінчення Житомирського кооперативного технікуму майже чверть віку відпрацювала у районній системі, син Ігор свої перші самостійні трудові кроки робив у райспоживспілці. А ось Ярослав свою причетність до споживчої кооперації засвідчив появою на світ якраз у день роботи у Києві XIV з'їзду споживчої кооперації України, делегатом якого був тоді Микола Петрович. Отож, якщо підрахувати кооперативний трудовий стаж родини Починків то він складе сьогодні добрих півтори сотні літ. І це ще не межа. Бо ж у Миколи Петровича підростають онуки, та й сам він, сягнувши осінньої зрілості, сповнений сил, натхнення, ентузіазму, енергії і, що не менш важливо, - бажання продовжувати і примножувати літопис гарних кооперативних справ своєї родини, свого району та області.

У переддень свята Святого Миколая правління Споживспілки області та Баранівської райспоживспілки, кооператори району, колеги, друзі та приятелі вітатимуть Миколу Петровича із 60-річним ювілеєм від дня народження, традиційно висловлюватимуть йому свою шану і повагу.

Нехай ця розповідь яскравою квіткою вплететься у той великий віночок сонячних здоровлень ювілярові.

Шановний Миколо Петровичу!


Життя не зміряти роками,

А щастя – то важка наука,

Хай буде радість завжди з Вами,

По ліву і по праву руку.