Так, у минулому році, за неповними підрахунками, бо ж надавалася ще й не афішована індивідуальна допомога, її сума склала понад 300 тисяч гривень. Окрім того, системні хлібозаводи передавали на фронт цукор і борошно. А підприємство облспоживспілки "Житомирська універсальна база", директор Олександр Артиш, пам’ятаючи, що вода – це джерело життя, у "гарячі точки" відправило понад 600 тонн бутельованої води.
І найсвіжіший, певна, що далеко не останній приклад: днями, правління Спілки споживчих товариств області, для ремонту БТРа, на рахунок однієї з військових частин, перерахувало 60 тисяч гривень, а на побутові потреби бійцям, які проходять лікування і реабілітацію у Житомирському та Бердичівському військових шпиталях – 25 тисяч.
Це всього лишень цьогорічний старт, початок. Хоча дуже хотілося б, щоб це був уже кінець, щоб гроші перераховувалися на мир, а не на війну, на оздоровлення наших бійців, а не на їхнє протезування - на процвітання України.
